Як Копенгаген став процвітаючим містом: порада від вчителя математики

Про те, як впоратися з цим завданням, Йенс Крамер Міккельсен розповів в інтерв\'ю, передає СтройОбзор.

«Місто в той час був у жахливому стані: дуже високий рівень безробіття, серйозні фінансові проблеми, невирішене житлове питання. Людям не було де працювати, з-за чого вони стали масово переїжджати. Внаслідок цього у центрі міста залишилося безліч маленьких квартир, що пустують. Головним завданням було поліпшити умови житла, оновити старі райони і побудувати нові. Нам потрібно було заново зробити привабливим Копенгаген. Цим я і зайнявся», - зазначив він.

За словами Міккельсена, необхідно було розвивати не тільки центр міста, але і віддалені від нього ділянки.

«Довелося будувати, організовувати і населяти цілі райони з нуля. Найважче було провести туди інфраструктуру. Часто ці території належали національному уряду та муніципалітету. Серед них, наприклад, були і колишні військові полігони, де під землею перебувало багато небезпечних речей, – розповів він. – Ми не стали продавати ці території девелоперам, а заснували нову державну компанію, що належить місту і національного уряду. Вона повинна була діяти на комерційній основі»

До неї входили і фахівці по міському розвитку, і представники бізнесу, і управлінці. Задум полягав у тому, що компанія отримувала державну землю та інвестиції і відповідала за те, щоб проводити дороги, розвивати систему метро і створювати нові робочі місця.

«Одним з перших районів, який ми почали розвивати, став Эрестад. В кінці 90-х він був майже мертвим: пустував без людей та інфраструктури. Туди було майже неможливо добратися, тому ми почали з будівництва метро, яке проходило через увесь район. Спочатку хотіли побудувати дороги, пішохідні вулиці, велодоріжки, площі та громадські простору, потім побудувати житло і тільки потім запрошувати туди жителів. Девелоперам ми продавали не землю, а право на забудову. Це дозволило місту контролювати те, як розвивається район, але при цьому отримати кошти на подальший розвиток метро. Ми також намагалися максимально раціонально використовувати всі ресурси при будівництві. Так, для створення нового пляжу ми використовували грунт, що залишився після будівництва метро», - пояснив колишній мер.

На початку 2000-х в якості головного маркера успішності цієї роботи мерія виділила наступне: в одному районі повинні перебувати і соціальне житло, і студентські гуртожитки, і елітні будинки, а між ними повинна розташовуватися вся необхідна інфраструктура. Самим ідеальним районом у цьому сенсі вийшов Нордхавн, що знаходиться в колишньому індустріальному порту.

У цьому проекті більшою мірою вдалося об\'єднати муніципалітет, промисловість та інвесторів, створивши умови для їх спільної роботи в одному напрямку. Були також подолати політичні розбіжності.

«Я соціал-демократ і очолював лівоцентристську коаліцію. При цьому проект підтримали і ліберальна і консервативна партії. Я думаю, нашим головним успіхом було об\'єднання всіх цих сил. Через всі ці роки, навіть після відходу у відставку, мені все ще важко повірити, що нам вдалося перетворити місто. Головне — задати напрям змін», - додав Йенс Крамер Міккельсен.

Джерелоdocument.write(\'\');

Категория: Технологии